Миколаїв. 1570-1772

 Точна дата заснування міста Миколаєва – 20 лютого 1570 р., коли було підписано локаційний привілей короля Сигизмунда Августа.

Осип Курилас

Осип Петрович Курилас народився 7 липня 1870 р. у Щирці в родині дяка, який працював народним учителем. З Миколаєвом та Миколаївщиною його поєднує найкращий період творчості.

Микола Пристай

Вже багато років плідно працює в Миколаєві з молодими талантами знаний майстер станкового та монументального живопису Микола Пристай. Вдумливий педагог, автор багатьох картин філософського змісту. В його пейзажах відбиті гіркі роздуми про нелегкий шлях становлення української держави.

Городище Дроговиж

Городище Дроговиж знаходилося на високому пагорбі, званому Стружною горою. Ця територія у XIV ст. відносилася до володінь відомого галицького боярина Вовчка  . 

Середньовічні міста Миколаївщини

 На території порівняно невеликого Миколаївського району знаходиться ціла низка населених пунктів, які залишаються або були колись, містами: Стільсько (кінець IX ст . - 1330/1387), Дроговиж (XI ст. - 1356/1370), Болоня (XI-XIII ст.), Устя (до 1403 - 1512), Вербіж (1403 - 1448/1464), Велика Горожанка (1448-1570), Ричагів (1464 - до 1620), Берездівці (1526-1919), Розділ (1659-1945), Миколаїв (з 1570).

Ігор Іщак

 Ігор Іщак, родом з Миколаєва. Народився 19 жовтня 1976 року. Випускник Національної музичної академії України ім. П.Чайковського. Володар унікального голосу, що зустрічається дуже рідко — чоловічого сопрано. 

Володимир Єльчанінов

Володимир  Єльчанінов  (1947-2009), талановитий педагог, композитор, музикант, незмінний керівник міського духового оркестру. Він творив Велику Музику, яка досі нікого не залишає байдужим, за що йому присвоїли звання почесного громадянина міста Миколаєва.

Душипастирі Миколаєва

У церкві Святого Миколая, що у нашому райцентрі, зберігся список душпастирів,які служили богу та людям, починаючи з 1784 року.

Білас і Данилишин

З Миколаївщиною пов'язана трагічна історія затримання молодих героїв ОУН -Василя Біласа і Дмитра Данилишина. Як відомо, 30 листопада 1932 року боївка ОУН здійснила напад на пошту в місті Городку поблизу Львова з метою вилучення коштів на потреби організації. Після невдалої акції бойовики кількома групами стали відходити з Городка.  Пам’ятник: плита з написом і хрестом. По дорозі можна побачити: віковий дуб коло церкви (3 місце в Україні по старості), в цьому селі базувалася «Стрілецька кадра» (УСС) і є фотографія всього командного складу УСС під цим дубом. Церква відома своїми розписами (сучасними) – це все по дорозі до хреста. Добратися: зі Львова маршрутками №555 Новий Розділ, або №234 Жидачів – 38 км. З приміського вокзалу, або з Стрийської Наукової. До зупинки у Верині – звідти вернутися назад по дорозі і при виїзді з села з правої сторони під липою буде пам’ятна плита з хрестом Координати: https://www.google.com.ua/maps/place/49%C2%B029'24.2%22N+23%C2%B059'28.5%22E/@49.4900468,23.9901286,257m/data=!3m2!1e3!4b1!4m5!3m4!1s0x0:0x0!8m2!3d49.490045!4d23.991259 – пам’ятник на місці де впіймали Біласа і Данилишина, село Верин

Михайло Палідович-Карпатський

 Михайло Палідович-Карпатський народився 23 серпня 1914 р. у м. Миколаєві в сім'ї Михайла Палідовича та його дружини Анастасії. Після закінчення школи у родинному місті продовжив навчання у Стрийській гімназії. У 1938 р. Михайло Палідович поступив на навчання в політехніку у м.Гданську. Весною 1941 р.він став вояком легіону "Роланд". У липні 1941 р. провід ОУН наказав йому прибути до Львова і зайнятись роботою з молоддю. У вересні 1941 р. М. Палідович уникнув арешту гестапо і перейшов у глибоке підпілля. Як членові Крайового проводу ОУН йому доручили редагувати видання "Бюлетня".

Іван Паньків «Явір»

4 травня 1950 року загинув останній сотник Української повстанської армії, член Львівсько-го проводу ОУН Іван Паньків, псевдо «Явір» з вісьмома своїми бойовими побратимами: Федівим Іваном «Іскра», Яримовичем Семеном «Сянько», Звоздою Федіром «Баша», Бринь Романом «Ромко», Борисовським Володи-миром «Борисом», Піланом Михайлом «Осипом», Шухом Іваном «Вихрем» та невідомим стрільцем на псевдо «Кучер».

Бункер в урочищі Теребежа.

Ранком 12 серпня 1949 року облавники за допомогою сексота виявили криївку в лісовому урочищі Теребежі, що неподалік Великої Волі. Криївка знаходилась в печері і в ній перебувало шість українських повстанців. 

Легендарний матч Цементник-Труд (Воронеж)

Здобутки миколаївського Цементника не обмежувалися лише перемогами над місцевими командами з Львівщини. Древні легенди повідають навіть про феєричні перемоги над командами з інших регіонів СРСР.

Йосиф Шнепф

Йосиф Самойлович Шнепф організував у Миколаєві вечірню школу, яку й очолив, а що мінімально необхідної кількості учнів для функціонування школи не було, то Шнепф докладав чимало зусиль, аби переконати того чи іншого вуличника, польовника або неука відвідувати його навчальний закладу чи не половина учнівського складу фактичну були мертвими душами. Шнепф не вимагав від учнів  вечірньої школи, членства у  комсомолі тому до Йосифа Самойловича по науку йшли всі, навіть міський голова білорус Бакунчик записався до п’ятого класу вечірньої школи, аби навчитись читати передовиці центральних газетах і підписуватися під рішеннями міської ради. Бо рахувати Бакунчика навчив інший миколаївський жид – Рудер. Цифри на банкнотах не так важливі, - втовкмачував у голову міського голови Гершко Рудер, який у парку торгував з бочки чудовим роздільським пивом. – Має значення їхній колір і особливо висота купок, на які ти розкладаєш купюри по кольорах....

Родина Устияновичів

Одна з найвідоміших миколаївських родин Устияновичів дала нашому місту бургомістра (Леонтій Устиянович), відомого поета (микола Устиянович), видатного художника (Корнило Устиянович) та багато священників. А ще ця родина повязана з Дмитром Донцовим - батьком українського інтегрального націоналізму.