Історичний

Миколаївська фортеця


Наприкінці літа 1914 року у мальовничих околицях маленького українського міста Миколаєва-Дністровського розгорнулася одна з найвідоміших битв І-ої Світової війни – Галич-Львівська наступальна операція 

Городище Стільсько


За 30 кілометрів від Львова у селі Стільське є унікальне городище. Вважається, що Стільсько було столицею Білої Хорватії. Саме місце займає 250 га, а весь масив — храми, печери — аж 200 кв. кілометрів. Легендарне місто-привид.

Боївка УПА на Радіві


 У середині грудня 1944 року з Карпат на Миколаївщину прибула сотня Дмитра Дзюрака ("Пирога"), родом з Миколаєва. Вона стала на постій на Радеві. Тут також знаходилася боївка УПА, яка в основному складалася із жителів Миколаєва та навколишніх сіл. Цією боївкою командував миколаївчанин Іван Залога ("Бурий").  Пам’ятник: архітектор місцевий скульптор Андрій Величко (автор пам’ятника Шевченку, Матері Божій в центрі міста) які зможете побачити по дорозі, а також вийти на гору Високий Камінь (де є капличка у вигляді писанки): звідки відкриваються краєвиди на місто і довколишні околиці. Добиратися: До Миколаєва зі Львова – 30 км, з центру до могили веде маркований маршрут – 2,5 км (35-40 хв.) в східному напрямку.  

Кам'яниця Скарбека


Чи не кожен мико­лаївча­нин знає  буди­нок, що на центра­льній вулиці Мико­лаєва - на  ву­лиці Шепти­цького.  З-поміж інших він ви­різня­ється архітек­турою. Саме вона передо­всім, видає старо­жит­ність будівлі. Наразі у приміщенні будівлі ро­змісти­лися районне управ­ління юстиції та каз­начейс­тво. А колись у ній від­бува­лися розкі­шні бали, буди­нок був свідком цікавих, інтри­гуючих  подій…

Розділ


У 1910 році Розділ (Старий Розділ) був більшим ніж середнє місто, втричі більшим за сусідні Миколаїв та Ходорів. На 1910 р. у місті діяли три школи: 6-класна та 4-класна чоловіча і 4-класна жіноча. До середини ХІХ ст. Розділ залишався “крайнім” портом на Дністрі. У 1765 р. у Роздолі було 39 шевців, 12 ткачів, 15 бондарів, 4 ковалі, 8 кравців, 12 стельмахів, різників, 2 котлярі, 3 склярі. На Роздільському ринку 12 купців – власників крамниць сплачували по 8 злотих. У 1704 р. Жевуські почали зводити кам’яний палац, навколо якого розбили регулярний парк. У ХІХ ст. за проектом відомого львівського архітектора – ректора Політехніки професора Юліана Захарієвича – було зведено нову добудову і проведено реконструкцію старої частини палацу. У 1904 р. французький архітектор Шарль Баужует об’єднав будови Захаревича зі старим корпусом. Ліве східне крило було зведене до Першої світової війни за проектом сілезького архітектора Люнтваля. У палаці були закладені картинна галерея, музеї та бібліотека. Галарея роздільського замку-палацу постійно поповнювалася, були в ній і роботи, виконані у самому Роздолі, можливо, і роздільськими майстрами, одному з них належать два справжні шедеври XVIII ст.: “Портрет Сойки – діда шпитального” та “Портрет старого з палицею”. Обидва збереглися у зібранні Львівської картинної галареї. У ХІХ ст. у місті жив і працював український маляр Федір Бедрицький. З його робіт відомий іконостас для церкви на Ясній горі у Гошеві [25]. Були у Роздолі і роботи знаних майстрів, картини з колишнього зібрання короля Станіслава Августа Понятовського, в числі яких дві роботи Рембрандта. колекція монет, медіоритів, 228 рисунків польського художника Я.Мальчевського, родинні портрети К.А.Лянцкоронського пензлів К.Похвальського та Я.Мальчевського і акварелі Л.-Г.Фішера, на яких зображений роздільський замок. Сумарно бібліотека Лянцкоронських в Роздолі налічувала більше 70 тисяч томів, крім того була ще колекція 120 тисяч фотографій скульптур, архітектурних пам’яток, картин – практично всі відомі на той час пам’ятки ренесансу і бароко. Більшість з цього зібрання пропало.   «Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»

Загадки миколаївських танків


Що ж відбувалося 1 липня 1941 р. на площі Ринок у м.Миколаєві?

Заклад


Півстоліття назад це була одна з перлин Галичини. Навколо замку, збудованому у англійському неоренесансному стилі першої половини ХІХ ст., ряди котеджів, оранжерея, сад, озеро з альтанами та причалами для човників, а трохи далі – ландшафтний парк із впорядкованим цвинтарем та каплицею у неоготичному стилі.

Миколаїв. 1570-1772


 Точна дата заснування міста Миколаєва – 20 лютого 1570 р., коли було підписано локаційний привілей короля Сигизмунда Августа.

Райхенбах


У другій половині XVIII століття, за наказом цісара Йосифа II, з території Південно-Західних земель Пфальца, Гессена і Вюртемберга у Галичину прибула значна кількість німецьких поселенців. Розселялись вони, як правило, біля старих українських чи польських сіл, утворюючи самостійну, автономну общину зі своїми ґрунтами. Мабуть не випадково на землях села Красів (присілок Лан), ними була обрана місцина у долині річки Зубра, а назву–топонім вони принесли зі своєї прабатьківщині – назвавши поселення Райхенбах.

Прийма


Печерний комплекс на Приймі поблизу Мико­лаєва є одним з найдавні­ших поселень людини на території України. Початки його функціонування сягають 30-20 тис років до нашої ери.

Городище Дроговиж


Городище Дроговиж знаходилося на високому пагорбі, званому Стружною горою. Ця територія у XIV ст. відносилася до володінь відомого галицького боярина Вовчка  . 

Середньовічні міста Миколаївщини


 На території порівняно невеликого Миколаївського району знаходиться ціла низка населених пунктів, які залишаються або були колись, містами: Стільсько (кінець IX ст . - 1330/1387), Дроговиж (XI ст. - 1356/1370), Болоня (XI-XIII ст.), Устя (до 1403 - 1512), Вербіж (1403 - 1448/1464), Велика Горожанка (1448-1570), Ричагів (1464 - до 1620), Берездівці (1526-1919), Розділ (1659-1945), Миколаїв (з 1570).

Білас і Данилишин


З Миколаївщиною пов'язана трагічна історія затримання молодих героїв ОУН -Василя Біласа і Дмитра Данилишина. Як відомо, 30 листопада 1932 року боївка ОУН здійснила напад на пошту в місті Городку поблизу Львова з метою вилучення коштів на потреби організації. Після невдалої акції бойовики кількома групами стали відходити з Городка.  Пам’ятник: плита з написом і хрестом. По дорозі можна побачити: віковий дуб коло церкви (3 місце в Україні по старості), в цьому селі базувалася «Стрілецька кадра» (УСС) і є фотографія всього командного складу УСС під цим дубом. Церква відома своїми розписами (сучасними) – це все по дорозі до хреста. Добратися: зі Львова маршрутками №555 Новий Розділ, або №234 Жидачів – 38 км. З приміського вокзалу, або з Стрийської Наукової. До зупинки у Верині – звідти вернутися назад по дорозі і при виїзді з села з правої сторони під липою буде пам’ятна плита з хрестом Координати: https://www.google.com.ua/maps/place/49%C2%B029'24.2%22N+23%C2%B059'28.5%22E/@49.4900468,23.9901286,257m/data=!3m2!1e3!4b1!4m5!3m4!1s0x0:0x0!8m2!3d49.490045!4d23.991259 – пам’ятник на місці де впіймали Біласа і Данилишина, село Верин

Михайло Палідович-Карпатський


 Михайло Палідович-Карпатський народився 23 серпня 1914 р. у м. Миколаєві в сім'ї Михайла Палідовича та його дружини Анастасії. Після закінчення школи у родинному місті продовжив навчання у Стрийській гімназії. У 1938 р. Михайло Палідович поступив на навчання в політехніку у м.Гданську. Весною 1941 р.він став вояком легіону "Роланд". У липні 1941 р. провід ОУН наказав йому прибути до Львова і зайнятись роботою з молоддю. У вересні 1941 р. М. Палідович уникнув арешту гестапо і перейшов у глибоке підпілля. Як членові Крайового проводу ОУН йому доручили редагувати видання "Бюлетня".

Іван Паньків «Явір»


4 травня 1950 року загинув останній сотник Української повстанської армії, член Львівсько-го проводу ОУН Іван Паньків, псевдо «Явір» з вісьмома своїми бойовими побратимами: Федівим Іваном «Іскра», Яримовичем Семеном «Сянько», Звоздою Федіром «Баша», Бринь Романом «Ромко», Борисовським Володи-миром «Борисом», Піланом Михайлом «Осипом», Шухом Іваном «Вихрем» та невідомим стрільцем на псевдо «Кучер».