Історичний

Городище Стільсько


За 30 кілометрів від Львова у селі Стільське є унікальне городище. Вважається, що Стільсько було столицею Білої Хорватії. Саме місце займає 250 га, а весь масив — храми, печери — аж 200 кв. кілометрів. Легендарне місто-привид.

Боївка УПА на Радіві


 У середині грудня 1944 року з Карпат на Миколаївщину прибула сотня Дмитра Дзюрака ("Пирога"), родом з Миколаєва. Вона стала на постій на Радеві. Тут також знаходилася боївка УПА, яка в основному складалася із жителів Миколаєва та навколишніх сіл. Цією боївкою командував миколаївчанин Іван Залога ("Бурий").  Пам’ятник: архітектор місцевий скульптор Андрій Величко (автор пам’ятника Шевченку, Матері Божій в центрі міста) які зможете побачити по дорозі, а також вийти на гору Високий Камінь (де є капличка у вигляді писанки): звідки відкриваються краєвиди на місто і довколишні околиці. Добиратися: До Миколаєва зі Львова – 30 км, з центру до могили веде маркований маршрут – 2,5 км (35-40 хв.) в східному напрямку.  

Кам'яниця Скарбека


Чи не кожен мико­лаївча­нин знає  буди­нок, що на центра­льній вулиці Мико­лаєва - на  ву­лиці Шепти­цького.  З-поміж інших він ви­різня­ється архітек­турою. Саме вона передо­всім, видає старо­жит­ність будівлі. Наразі у приміщенні будівлі ро­змісти­лися районне управ­ління юстиції та каз­начейс­тво. А колись у ній від­бува­лися розкі­шні бали, буди­нок був свідком цікавих, інтри­гуючих  подій…

Розділ


У 1910 році Розділ (Старий Розділ) був більшим ніж середнє місто, втричі більшим за сусідні Миколаїв та Ходорів. На 1910 р. у місті діяли три школи: 6-класна та 4-класна чоловіча і 4-класна жіноча. До середини ХІХ ст. Розділ залишався “крайнім” портом на Дністрі. У 1765 р. у Роздолі було 39 шевців, 12 ткачів, 15 бондарів, 4 ковалі, 8 кравців, 12 стельмахів, різників, 2 котлярі, 3 склярі. На Роздільському ринку 12 купців – власників крамниць сплачували по 8 злотих. У 1704 р. Жевуські почали зводити кам’яний палац, навколо якого розбили регулярний парк. У ХІХ ст. за проектом відомого львівського архітектора – ректора Політехніки професора Юліана Захарієвича – було зведено нову добудову і проведено реконструкцію старої частини палацу. У 1904 р. французький архітектор Шарль Баужует об’єднав будови Захаревича зі старим корпусом. Ліве східне крило було зведене до Першої світової війни за проектом сілезького архітектора Люнтваля. У палаці були закладені картинна галерея, музеї та бібліотека. Галарея роздільського замку-палацу постійно поповнювалася, були в ній і роботи, виконані у самому Роздолі, можливо, і роздільськими майстрами, одному з них належать два справжні шедеври XVIII ст.: “Портрет Сойки – діда шпитального” та “Портрет старого з палицею”. Обидва збереглися у зібранні Львівської картинної галареї. У ХІХ ст. у місті жив і працював український маляр Федір Бедрицький. З його робіт відомий іконостас для церкви на Ясній горі у Гошеві [25]. Були у Роздолі і роботи знаних майстрів, картини з колишнього зібрання короля Станіслава Августа Понятовського, в числі яких дві роботи Рембрандта. колекція монет, медіоритів, 228 рисунків польського художника Я.Мальчевського, родинні портрети К.А.Лянцкоронського пензлів К.Похвальського та Я.Мальчевського і акварелі Л.-Г.Фішера, на яких зображений роздільський замок. Сумарно бібліотека Лянцкоронських в Роздолі налічувала більше 70 тисяч томів, крім того була ще колекція 120 тисяч фотографій скульптур, архітектурних пам’яток, картин – практично всі відомі на той час пам’ятки ренесансу і бароко. Більшість з цього зібрання пропало.   «Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»

Загадки миколаївських танків


Що ж відбувалося 1 липня 1941 р. на площі Ринок у м.Миколаєві?

Миколаївська фортеця


Наприкінці літа 1914 року у мальовничих околицях маленького українського міста Миколаєва-Дністровського розгорнулася одна з найвідоміших битв І-ої Світової війни – Галич-Львівська наступальна операція 

Прийма


Печерний комплекс на Приймі поблизу Мико­лаєва є одним з найдавні­ших поселень людини на території України. Початки його функціонування сягають 30-20 тис років до нашої ери.

Заклад


Півстоліття назад це була одна з перлин Галичини. Навколо замку, збудованому у англійському неоренесансному стилі першої половини ХІХ ст., ряди котеджів, оранжерея, сад, озеро з альтанами та причалами для човників, а трохи далі – ландшафтний парк із впорядкованим цвинтарем та каплицею у неоготичному стилі.

Миколаїв. 1570-1772


 Точна дата заснування міста Миколаєва – 20 лютого 1570 р., коли було підписано локаційний привілей короля Сигизмунда Августа.

Городище Дроговиж


Городище Дроговиж знаходилося на високому пагорбі, званому Стружною горою. Ця територія у XIV ст. відносилася до володінь відомого галицького боярина Вовчка  . 

Середньовічні міста Миколаївщини


 На території порівняно невеликого Миколаївського району знаходиться ціла низка населених пунктів, які залишаються або були колись, містами: Стільсько (кінець IX ст . - 1330/1387), Дроговиж (XI ст. - 1356/1370), Болоня (XI-XIII ст.), Устя (до 1403 - 1512), Вербіж (1403 - 1448/1464), Велика Горожанка (1448-1570), Ричагів (1464 - до 1620), Берездівці (1526-1919), Розділ (1659-1945), Миколаїв (з 1570).

Білас і Данилишин


З Миколаївщиною пов'язана трагічна історія затримання молодих героїв ОУН -Василя Біласа і Дмитра Данилишина. Як відомо, 30 листопада 1932 року боївка ОУН здійснила напад на пошту в місті Городку поблизу Львова з метою вилучення коштів на потреби організації. Після невдалої акції бойовики кількома групами стали відходити з Городка.  Пам’ятник: плита з написом і хрестом. По дорозі можна побачити: віковий дуб коло церкви (3 місце в Україні по старості), в цьому селі базувалася «Стрілецька кадра» (УСС) і є фотографія всього командного складу УСС під цим дубом. Церква відома своїми розписами (сучасними) – це все по дорозі до хреста. Добратися: зі Львова маршрутками №555 Новий Розділ, або №234 Жидачів – 38 км. З приміського вокзалу, або з Стрийської Наукової. До зупинки у Верині – звідти вернутися назад по дорозі і при виїзді з села з правої сторони під липою буде пам’ятна плита з хрестом Координати: https://www.google.com.ua/maps/place/49%C2%B029'24.2%22N+23%C2%B059'28.5%22E/@49.4900468,23.9901286,257m/data=!3m2!1e3!4b1!4m5!3m4!1s0x0:0x0!8m2!3d49.490045!4d23.991259 – пам’ятник на місці де впіймали Біласа і Данилишина, село Верин

Михайло Палідович-Карпатський


 Михайло Палідович-Карпатський народився 23 серпня 1914 р. у м. Миколаєві в сім'ї Михайла Палідовича та його дружини Анастасії. Після закінчення школи у родинному місті продовжив навчання у Стрийській гімназії. У 1938 р. Михайло Палідович поступив на навчання в політехніку у м.Гданську. Весною 1941 р.він став вояком легіону "Роланд". У липні 1941 р. провід ОУН наказав йому прибути до Львова і зайнятись роботою з молоддю. У вересні 1941 р. М. Палідович уникнув арешту гестапо і перейшов у глибоке підпілля. Як членові Крайового проводу ОУН йому доручили редагувати видання "Бюлетня".

Іван Паньків «Явір»


4 травня 1950 року загинув останній сотник Української повстанської армії, член Львівсько-го проводу ОУН Іван Паньків, псевдо «Явір» з вісьмома своїми бойовими побратимами: Федівим Іваном «Іскра», Яримовичем Семеном «Сянько», Звоздою Федіром «Баша», Бринь Романом «Ромко», Борисовським Володи-миром «Борисом», Піланом Михайлом «Осипом», Шухом Іваном «Вихрем» та невідомим стрільцем на псевдо «Кучер».

Бункер в урочищі Теребежа.


Ранком 12 серпня 1949 року облавники за допомогою сексота виявили криївку в лісовому урочищі Теребежі, що неподалік Великої Волі. Криївка знаходилась в печері і в ній перебувало шість українських повстанців.