Відомі миколаївчани

Іван Табачар


Іван Табачар (1947-2003) уважався в Миколаєві за великого оригінала. Був відомим знавцем і колекціонером україніки: старих українських паперових грошей, монет, книг тощо. Після закінчення середньої школи кілька років намагався вступити на географічний факультет Львівського університету. Однак серед тодішніх викладачів, які приймали вступні екзамени, не знайшлося людини, яка би його розуміла. Отож Іван став філософом, а за взірець, гідний до наслідування, обрав собі Сковороду. Детально вивчивши його твори і біографію, Іван прошов маршрутами, якими колись мандрував його кумир.  Довший час працюв на міському цвинтарі, який привів до належного вигляду, зокрема реставрував і підновив пам’ятки місцевої історії (пам’ятник Січових стрільцям, які загинули в часі українсько-польської війни, батькові поета Миколи Устияновича Леонтію, його синові Івану, іншим поважним бургомістрам містечка). 

Йосиф Шнепф


Йосиф Самойлович Шнепф організував у Миколаєві вечірню школу, яку й очолив, а що мінімально необхідної кількості учнів для функціонування школи не було, то Шнепф докладав чимало зусиль, аби переконати того чи іншого вуличника, польовника або неука відвідувати його навчальний закладу чи не половина учнівського складу фактичну були мертвими душами. Шнепф не вимагав від учнів  вечірньої школи, членства у  комсомолі тому до Йосифа Самойловича по науку йшли всі, навіть міський голова білорус Бакунчик записався до п’ятого класу вечірньої школи, аби навчитись читати передовиці центральних газетах і підписуватися під рішеннями міської ради. Бо рахувати Бакунчика навчив інший миколаївський жид – Рудер. Цифри на банкнотах не так важливі, - втовкмачував у голову міського голови Гершко Рудер, який у парку торгував з бочки чудовим роздільським пивом. – Має значення їхній колір і особливо висота купок, на які ти розкладаєш купюри по кольорах....