Загальний каталог

Вся інформація

Миколаїв. Історична довідка


Місто Миколаїв засноване 20 лютого 1570 року і назване в честь сандомирського хорунжого, секретаря короля Сигізмунда ІІ Августа і старости дроговизького Миколи Тарла. Герб міста - на синьому полі вирваний з листям дуб з голубом на кроні, а зліва від нього сокира, вістрям звернена вправо.

Миколаївське суспільне телебачення


Суспільне телебачення Миколаєва на сьогодні представлено двома каналами: Дністер ТБ та Нове Розділля Творча група: Ірина Мелешко-Пляцок, Ростислав Маційовський, Віталій Міхін Онлайн Трансляції:     </p> <p> «Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»

Григорій Величко


Миколаївчанин Григорій Величко був першим українцем - доктором філософії у ділянці географії. Він захистив докторат на тему «Пластика польсько-руських земель, з особливим поглядом на Карпати» у 1893 році. Науковим керівником Г. Величка  був визначний польський учений – геоботанік Антоній Реман (1840-1917), який організував  першу на території України і на усьому східноєвропейському просторі кафедру  географії і був її завідувачем.   У житті і науковій творчості Г. Величка можна виділити декілька періодів. Перший період – це навчання на теологічному і філософському факультетах Львівського університету і здобуття наукового ступеня  доктора філософії у галузі географії. Він тягнувся з 1883 р. До 1894 р. Це період становлення Г.Величка як вченого-географа, який був визнаний науковою географічною спільнотою. У той час Г. Величко ще поглиблював студії (по одному року) у Віденському, Паризькому і Санкт-Петербурзькому університетах. Другий період – активна викладацька праця у гімназіях та семінаріях Львова, Дрогобича, Станіслава, Тернополя, а також інтенсивної наукової роботи переважно у сфері географічного і картографічного українознавства (увесь 1994 – кінець 1905 рр.).  Тоді найповніше проявився творчий талант ученого. Саме у цей період відбувається  становлення Степана Рудницького як ученого-географа. Водночас – це період зародження модерної національної географії і картографії у русі європейського земле знання. Третій період (1906- початок 20-х років ХХ ст..). Тоді Г. Величко робить крутий поворот у своїй діяльності: він відходить від педагогічної праці і науково-географічної творчості і переходить  в аграрно-наукову і видавничу сферу.  Серед праць виділяється книга «Городництво», декілька статей з проблем розміщення сільського господарства. Загалом у нього тоді кількісно переважають  брошури з проблем плекання городніх культур і кормовиробництва. Четвертий період (1925-1932рр.) – повернення Г. Величка до педагогічної праці, але у вищій школі (Уманський сільськогосподарський технікум) та географічної наукової діяльності в Українському  науково-дослідному інституті географії і картографії у Харкові. Відомі лише дві географічні праці «Господарські області Галичини» (1925 р.), рукопис) і «Географічні умови розвитку міст в Україні» (1930 р.). Остання праця вийшла у рік розстрілу ученого (1932 р.).

Костел св. Миколая


 XVI Збудовано мурований храм за кошти родин Мнішхів і Тарлів 1600-17.05.1607 Засновано парафію (фундатори - Мнішхи і Тарли, а також король Зигмунт ІІІ Ваза) 1620 Святиню знищили татари 162?-163? Новий мурований костел збудовано коштом М. Остророга 1636 Храм консекрував єп. З. Новошицький 1741 Грунтовний ремонт святині 1835-18?? Черговий ремонт храму 187? На фасаді святині встановлено великий годинник 195?-1990 Костел закрито (спортивний зал, а потім - палац урочистостей)

Мойсей Шорр


Мойсей (Мойше) Шорр (пол Mojżesz Шорр - Мойжеш Шор ;. 10 травня 1874, Миколаїв - 8 липня 1941 року, Узбекистан) - історик, орієнталіст, фахівець з Ассирії. Відомий розшифруванням Вавілонських та асирійських клинописних текстів. У 1918 році обраний дійсним членом Академії наук Польщі. Сенатор парламенту Польщі в 1936-38 рр. 

Олександр Мірошніков


Олександр Васильович Мірошніков (*6 серпня 1962 року в м. Миколаїв, Львівська область, Україна)  -  Художник-ювелір, скульптор, каменеріз, гравер і новатор в технологіях камене- та металообробки. Заслужений майстер народної творчості України, Заслужений діяч каменерізного мистецтва, повний кавалер нагород Меморіального фонду Фаберже.  Більше 20 років працює з дорогоцінним камінням та металом. Створив ряд унікальних композицій, які вражають і змістовою наповненістю, і віртуозністю виконання. Удосконалив існуючі та розробив унікальні технології обробки напівдорогоцінних каменів, які дозволяють отримати невластиві для такого матеріалу візуальні ефекти, наприклад, ефект спіненої води з гірського кришталю (робота «Русалка Дністрова»). Разом з цим О. Мірошніковим розроблено техніки художнього мікромініатюрного виконання елементів з високим ступенем деталізації. Роботи Олександра Мірошнікова зберігаються у приватних колекціях України, Російської Федерації, Європи, Америки та ОАЕ. Твори майстра експонувалися в музеях i галереях Львова, в Музеї українського народного декоративного мистецтва в Києві. «Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»

Леонтій Войтович


ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ ВІКТОРОВИЧ - професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії середніх віків та візантиністики (з 2006), провідний науковий співробітник Інституту українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України, лауреат премії ім. М.Грушевського НАН України.

Хорові колективи Миколаївщини


Миколаївщина багата не тільки історисними артефактами, відомими художниками та письменниками, а також музичними талантами.  В Миколаєві та районі, на сьогодні є більше 20-ти музичних колективів - хори, ансамблі, оркестри, капели, сімейні музичні колективи, рок-гурти.

Поміг як Шнепф Надольському молотаркою


Кожен правдивий миколаївчанин чув таку приповідку: "Поміг як Шнепф Надольському молотаркою" або "Догодив як Шнепф Надольському". А історія цієї оригінальної фолкльорної прози сягає післявоєнних часів коли совєтська влада задумала створити в містечку колгосп. Це був оригінальний задум – мати колгосп у райцентрі. Згодом вирішили, що для Миколаєві вистарчить колгоспної бригади, якій дали ім’я Івана  Франка. Назва була виправданою, бо Каменяр народився в Нагуєвичах, що не так уже й далеко від містечка. Організовував цей колгосп чи бригаду  тодішній голова міста Надольський, якого усі називали Козаком. - Що ж це за колективне господарство, в якому немає жодної одиниці техніки, бодай примітивної механічної молотарки? – гризся голова міста. - Не бануй, Козаку, я тобі догоджу, - напросився Шнепф. – Дістану оту молотарку.

Футбольна команда "Цементник", Миколаїв, 70-ті роки


Футбольна команда  “Цементник” з Миколаєва над Дністром була однією з найуспішних регіональних команд України в 70 - 90-ті роки ХХ століття. У 2015 році  виповнилося 45 років відтоді, коли цей колектив вийшов у фінал Кубка СРСР серед команд колективів фізкультури, а також чверть століття — з часу, коли наступне покоління “цементників” завоювало срібні медалі Кубка СРСР серед підприємств-гігантів. 

Церква Преображення Господнього


Церква Преображення Господнього. Збудована у XVIII ст. На сьогодні не існує, розібрана у кінці ХІХ ст.

Себастіан Чешек


У числі перших миколаївських міщан був видатний львівський ляпіцида (скульптор) Себастьян Чешек (+ після 1612 р.), який був райцем (радним) миколаївського магістрату

Городище Стільсько


За 30 кілометрів від Львова у селі Стільське є унікальне городище. Вважається, що Стільсько було столицею Білої Хорватії. Саме місце займає 250 га, а весь масив — храми, печери — аж 200 кв. кілометрів. Легендарне місто-привид.

Боївка УПА на Радіві


 У середині грудня 1944 року з Карпат на Миколаївщину прибула сотня Дмитра Дзюрака ("Пирога"), родом з Миколаєва. Вона стала на постій на Радеві. Тут також знаходилася боївка УПА, яка в основному складалася із жителів Миколаєва та навколишніх сіл. Цією боївкою командував миколаївчанин Іван Залога ("Бурий").  Пам’ятник: архітектор місцевий скульптор Андрій Величко (автор пам’ятника Шевченку, Матері Божій в центрі міста) які зможете побачити по дорозі, а також вийти на гору Високий Камінь (де є капличка у вигляді писанки): звідки відкриваються краєвиди на місто і довколишні околиці. Добиратися: До Миколаєва зі Львова – 30 км, з центру до могили веде маркований маршрут – 2,5 км (35-40 хв.) в східному напрямку.  

Церква св.Миколая


Храм св. Миколая Міррлікійського  (1874).   У 1848 р. було прийнято рішення про будівництво і розпочато проектування храму, у 1857 р. закладенням фундаменту фактично розпочалося будівництво нового храму, який у 1874 р. освятив галицький митрополит Йосиф Сембратович. Новий храм розма­лював найкращий митець Галичини другої половини XIX ст. Корнило Устинович (1839–1903). Кожен настінний розпис в церкві Миколая є мистецьким шедевром. Іконостас церкви (53 ікони) виконаний у 1877 р. ще одним видатним галицьким майстром Теофілем Копистинським (1844–1916).