Повстанський рух Миколаївщини

Боївка УПА на Радіві


 У середині грудня 1944 року з Карпат на Миколаївщину прибула сотня Дмитра Дзюрака ("Пирога"), родом з Миколаєва. Вона стала на постій на Радеві. Тут також знаходилася боївка УПА, яка в основному складалася із жителів Миколаєва та навколишніх сіл. Цією боївкою командував миколаївчанин Іван Залога ("Бурий").  Пам’ятник: архітектор місцевий скульптор Андрій Величко (автор пам’ятника Шевченку, Матері Божій в центрі міста) які зможете побачити по дорозі, а також вийти на гору Високий Камінь (де є капличка у вигляді писанки): звідки відкриваються краєвиди на місто і довколишні околиці. Добиратися: До Миколаєва зі Львова – 30 км, з центру до могили веде маркований маршрут – 2,5 км (35-40 хв.) в східному напрямку.  

Білас і Данилишин


З Миколаївщиною пов'язана трагічна історія затримання молодих героїв ОУН -Василя Біласа і Дмитра Данилишина. Як відомо, 30 листопада 1932 року боївка ОУН здійснила напад на пошту в місті Городку поблизу Львова з метою вилучення коштів на потреби організації. Після невдалої акції бойовики кількома групами стали відходити з Городка.  Пам’ятник: плита з написом і хрестом. По дорозі можна побачити: віковий дуб коло церкви (3 місце в Україні по старості), в цьому селі базувалася «Стрілецька кадра» (УСС) і є фотографія всього командного складу УСС під цим дубом. Церква відома своїми розписами (сучасними) – це все по дорозі до хреста. Добратися: зі Львова маршрутками №555 Новий Розділ, або №234 Жидачів – 38 км. З приміського вокзалу, або з Стрийської Наукової. До зупинки у Верині – звідти вернутися назад по дорозі і при виїзді з села з правої сторони під липою буде пам’ятна плита з хрестом Координати: https://www.google.com.ua/maps/place/49%C2%B029'24.2%22N+23%C2%B059'28.5%22E/@49.4900468,23.9901286,257m/data=!3m2!1e3!4b1!4m5!3m4!1s0x0:0x0!8m2!3d49.490045!4d23.991259 – пам’ятник на місці де впіймали Біласа і Данилишина, село Верин

Михайло Палідович-Карпатський


 Михайло Палідович-Карпатський народився 23 серпня 1914 р. у м. Миколаєві в сім'ї Михайла Палідовича та його дружини Анастасії. Після закінчення школи у родинному місті продовжив навчання у Стрийській гімназії. У 1938 р. Михайло Палідович поступив на навчання в політехніку у м.Гданську. Весною 1941 р.він став вояком легіону "Роланд". У липні 1941 р. провід ОУН наказав йому прибути до Львова і зайнятись роботою з молоддю. У вересні 1941 р. М. Палідович уникнув арешту гестапо і перейшов у глибоке підпілля. Як членові Крайового проводу ОУН йому доручили редагувати видання "Бюлетня".

Іван Паньків «Явір»


4 травня 1950 року загинув останній сотник Української повстанської армії, член Львівсько-го проводу ОУН Іван Паньків, псевдо «Явір» з вісьмома своїми бойовими побратимами: Федівим Іваном «Іскра», Яримовичем Семеном «Сянько», Звоздою Федіром «Баша», Бринь Романом «Ромко», Борисовським Володи-миром «Борисом», Піланом Михайлом «Осипом», Шухом Іваном «Вихрем» та невідомим стрільцем на псевдо «Кучер».

Бункер в урочищі Теребежа.


Ранком 12 серпня 1949 року облавники за допомогою сексота виявили криївку в лісовому урочищі Теребежі, що неподалік Великої Волі. Криївка знаходилась в печері і в ній перебувало шість українських повстанців. 

Загибель Івана Паньківа Явора


Тяжкої втрати зазнало українське підпілля 4 травня 1950 року.  Того дня загинули Іван Паньків (Явір) з Верина, Іван Федів (Іскра) з Надітич, Михайло Пілан (Осип) з Жидачівщини, Семен Яримович (Сянько) та Федір Звозда (Баша) зі Стільська, Роман Бринь (Ромко) з Миколаєва, Володимир Борисовський (Борис) з Березини, невідомий стрілець Кучер з під Меденич.

Капличка в Малехові


Капличка. На роздоріжжі в лісі. Добиратися: маршруткою №555 Новий Розділ – Львів, з приміського вокзалу. 1 год. До зупинки Малехів. Від зупинки рухатися в північному напрямку до дороги що веде на телевежу від зупинки 2,5 км (30-35 хв.).   Координати: https://www.google.com.ua/maps/place/49%C2%B030'00.1%22N+24%C2%B007'08.1%22E/@49.5008805,24.1165441,499m/data=!3m1!1e3!4m5!3m4!1s0x0:0x0!8m2!3d49.500013!4d24.118926 – капличка воїнам УПА Ілів - Малехів

Вересневе повстання 1939 року


Героїчною сторінкою в історії миколаївщини є народне повстання у вересні 1939 року, яке охопило територію Миколаївсько-Роздільської округи. Воно було спрямоване проти польського панування.