Духовний

Григорій Величко


Миколаївчанин Григорій Величко був першим українцем - доктором філософії у ділянці географії. Він захистив докторат на тему «Пластика польсько-руських земель, з особливим поглядом на Карпати» у 1893 році. Науковим керівником Г. Величка  був визначний польський учений – геоботанік Антоній Реман (1840-1917), який організував  першу на території України і на усьому східноєвропейському просторі кафедру  географії і був її завідувачем.   У житті і науковій творчості Г. Величка можна виділити декілька періодів. Перший період – це навчання на теологічному і філософському факультетах Львівського університету і здобуття наукового ступеня  доктора філософії у галузі географії. Він тягнувся з 1883 р. До 1894 р. Це період становлення Г.Величка як вченого-географа, який був визнаний науковою географічною спільнотою. У той час Г. Величко ще поглиблював студії (по одному року) у Віденському, Паризькому і Санкт-Петербурзькому університетах. Другий період – активна викладацька праця у гімназіях та семінаріях Львова, Дрогобича, Станіслава, Тернополя, а також інтенсивної наукової роботи переважно у сфері географічного і картографічного українознавства (увесь 1994 – кінець 1905 рр.).  Тоді найповніше проявився творчий талант ученого. Саме у цей період відбувається  становлення Степана Рудницького як ученого-географа. Водночас – це період зародження модерної національної географії і картографії у русі європейського земле знання. Третій період (1906- початок 20-х років ХХ ст..). Тоді Г. Величко робить крутий поворот у своїй діяльності: він відходить від педагогічної праці і науково-географічної творчості і переходить  в аграрно-наукову і видавничу сферу.  Серед праць виділяється книга «Городництво», декілька статей з проблем розміщення сільського господарства. Загалом у нього тоді кількісно переважають  брошури з проблем плекання городніх культур і кормовиробництва. Четвертий період (1925-1932рр.) – повернення Г. Величка до педагогічної праці, але у вищій школі (Уманський сільськогосподарський технікум) та географічної наукової діяльності в Українському  науково-дослідному інституті географії і картографії у Харкові. Відомі лише дві географічні праці «Господарські області Галичини» (1925 р.), рукопис) і «Географічні умови розвитку міст в Україні» (1930 р.). Остання праця вийшла у рік розстрілу ученого (1932 р.).

Костел св. Миколая


 XVI Збудовано мурований храм за кошти родин Мнішхів і Тарлів 1600-17.05.1607 Засновано парафію (фундатори - Мнішхи і Тарли, а також король Зигмунт ІІІ Ваза) 1620 Святиню знищили татари 162?-163? Новий мурований костел збудовано коштом М. Остророга 1636 Храм консекрував єп. З. Новошицький 1741 Грунтовний ремонт святині 1835-18?? Черговий ремонт храму 187? На фасаді святині встановлено великий годинник 195?-1990 Костел закрито (спортивний зал, а потім - палац урочистостей)

Мойсей Шорр


Мойсей (Мойше) Шорр (пол Mojżesz Шорр - Мойжеш Шор ;. 10 травня 1874, Миколаїв - 8 липня 1941 року, Узбекистан) - історик, орієнталіст, фахівець з Ассирії. Відомий розшифруванням Вавілонських та асирійських клинописних текстів. У 1918 році обраний дійсним членом Академії наук Польщі. Сенатор парламенту Польщі в 1936-38 рр. 

Леонтій Войтович


ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ ВІКТОРОВИЧ - професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії середніх віків та візантиністики (з 2006), провідний науковий співробітник Інституту українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України, лауреат премії ім. М.Грушевського НАН України.

Хорові колективи Миколаївщини


Миколаївщина багата не тільки історисними артефактами, відомими художниками та письменниками, а також музичними талантами.  В Миколаєві та районі, на сьогодні є більше 20-ти музичних колективів - хори, ансамблі, оркестри, капели, сімейні музичні колективи, рок-гурти.

Церква Преображення Господнього


Церква Преображення Господнього. Збудована у XVIII ст. На сьогодні не існує, розібрана у кінці ХІХ ст.

Церква св.Миколая


Храм св. Миколая Міррлікійського  (1874).   У 1848 р. було прийнято рішення про будівництво і розпочато проектування храму, у 1857 р. закладенням фундаменту фактично розпочалося будівництво нового храму, який у 1874 р. освятив галицький митрополит Йосиф Сембратович. Новий храм розма­лював найкращий митець Галичини другої половини XIX ст. Корнило Устинович (1839–1903). Кожен настінний розпис в церкві Миколая є мистецьким шедевром. Іконостас церкви (53 ікони) виконаний у 1877 р. ще одним видатним галицьким майстром Теофілем Копистинським (1844–1916).   

Микола-Ярослав Гнатів


Мико́ла-Яросла́в Микола́йович Гна́тів (*29 жовтня 1937, Миколаїв - 2015, Львів) — науковець, письменник-прозаїк, дослідник, політичний і громадький діяч. Член Національної Спілки письменників України з 1997 року. Доцент кафедри «Автоматизовані системи управління» Національного університету «Львівська політехніка».

Микола Устиянович


Микола Устиянович (1811 - 1885) - поет, прозаїк, громадський діяч, сподвижник і продовжувач справи “Руської Трійці” (М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич), автор відомих пісень “Верховинець” (“Верховино, світку ти наш…”) та “Піснь опришків” (“Гей, браття-опришки…”. Вважається однією з найпомітніших і найцікавіших постатей у літературі романтизму на західноукраїнських землях. 

Уляна Кравченко


Уляна Кравченко (справжнє ім'я Юлія Шнайдер) (*18 квітня[1] 1860, Миколаїв — †31 березня 1947, Перемишль) — українська письменниця, активістка українського жіночого руху, перша в Західній Україні жінка-поетеса, чиї твори стали популярними

Петро Терлецький


Петро Терлецький - внук першого війта-українця міста Миколаєва. Терлецьким у XVII ст. належало с.Красів. В молодості шляхи П.Терлецького якось пересікалися з С.Чижинський (напевно в Миколаєві), бо за протекцією останнього у 1686 р. він був прийнятий на службу до боярина Б.П.Шереметьєва. Разом з ним їздив у Відень, Баден, Венецію, Рим та на Мальту.

Степан Чижинський


Народився не пізніше 1630 р. в Миколаєві або в Дроговижі. Письменник, перекладач, організатор першого російського театру.

Церква св. Михайла


Церква св. Михайла (1861 р.)

Церква св. Юра


Заснована 1577 р. На сьогодні не існує. Розібрана у 1817 р.

Миколаївський монастир сестер василіанок


Перша згадка про «монастир на Чернечій горі» має ту саму дату, що й школа - 1641 р. Монастир був заснований перед 1641 роком, а ліквідований після 1688 р., але перед 1740.