Духовний

Григорій Величко


Миколаївчанин Григорій Величко був першим українцем - доктором філософії у ділянці географії. Він захистив докторат на тему «Пластика польсько-руських земель, з особливим поглядом на Карпати» у 1893 році. Науковим керівником Г. Величка  був визначний польський учений – геоботанік Антоній Реман (1840-1917), який організував  першу на території України і на усьому східноєвропейському просторі кафедру  географії і був її завідувачем.   У житті і науковій творчості Г. Величка можна виділити декілька періодів. Перший період – це навчання на теологічному і філософському факультетах Львівського університету і здобуття наукового ступеня  доктора філософії у галузі географії. Він тягнувся з 1883 р. До 1894 р. Це період становлення Г.Величка як вченого-географа, який був визнаний науковою географічною спільнотою. У той час Г. Величко ще поглиблював студії (по одному року) у Віденському, Паризькому і Санкт-Петербурзькому університетах. Другий період – активна викладацька праця у гімназіях та семінаріях Львова, Дрогобича, Станіслава, Тернополя, а також інтенсивної наукової роботи переважно у сфері географічного і картографічного українознавства (увесь 1994 – кінець 1905 рр.).  Тоді найповніше проявився творчий талант ученого. Саме у цей період відбувається  становлення Степана Рудницького як ученого-географа. Водночас – це період зародження модерної національної географії і картографії у русі європейського земле знання. Третій період (1906- початок 20-х років ХХ ст..). Тоді Г. Величко робить крутий поворот у своїй діяльності: він відходить від педагогічної праці і науково-географічної творчості і переходить  в аграрно-наукову і видавничу сферу.  Серед праць виділяється книга «Городництво», декілька статей з проблем розміщення сільського господарства. Загалом у нього тоді кількісно переважають  брошури з проблем плекання городніх культур і кормовиробництва. Четвертий період (1925-1932рр.) – повернення Г. Величка до педагогічної праці, але у вищій школі (Уманський сільськогосподарський технікум) та географічної наукової діяльності в Українському  науково-дослідному інституті географії і картографії у Харкові. Відомі лише дві географічні праці «Господарські області Галичини» (1925 р.), рукопис) і «Географічні умови розвитку міст в Україні» (1930 р.). Остання праця вийшла у рік розстрілу ученого (1932 р.).

Костел св. Миколая


 XVI Збудовано мурований храм за кошти родин Мнішхів і Тарлів 1600-17.05.1607 Засновано парафію (фундатори - Мнішхи і Тарли, а також король Зигмунт ІІІ Ваза) 1620 Святиню знищили татари 162?-163? Новий мурований костел збудовано коштом М. Остророга 1636 Храм консекрував єп. З. Новошицький 1741 Грунтовний ремонт святині 1835-18?? Черговий ремонт храму 187? На фасаді святині встановлено великий годинник 195?-1990 Костел закрито (спортивний зал, а потім - палац урочистостей)

Мойсей Шорр


Мойсей (Мойше) Шорр (пол Mojżesz Шорр - Мойжеш Шор ;. 10 травня 1874, Миколаїв - 8 липня 1941 року, Узбекистан) - історик, орієнталіст, фахівець з Ассирії. Відомий розшифруванням Вавілонських та асирійських клинописних текстів. У 1918 році обраний дійсним членом Академії наук Польщі. Сенатор парламенту Польщі в 1936-38 рр. 

Леонтій Войтович


ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ ВІКТОРОВИЧ - професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії середніх віків та візантиністики (з 2006), провідний науковий співробітник Інституту українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України, лауреат премії ім. М.Грушевського НАН України.

Микола-Ярослав Гнатів


Мико́ла-Яросла́в Микола́йович Гна́тів (*29 жовтня 1937, Миколаїв - 2015, Львів) — науковець, письменник-прозаїк, дослідник, політичний і громадький діяч. Член Національної Спілки письменників України з 1997 року. Доцент кафедри «Автоматизовані системи управління» Національного університету «Львівська політехніка».

Хорові колективи Миколаївщини


Миколаївщина багата не тільки історисними артефактами, відомими художниками та письменниками, а також музичними талантами.  В Миколаєві та районі, на сьогодні є більше 20-ти музичних колективів - хори, ансамблі, оркестри, капели, сімейні музичні колективи, рок-гурти.

Церква Преображення Господнього


Церква Преображення Господнього. Збудована у XVIII ст. На сьогодні не існує, розібрана у кінці ХІХ ст.

Церква св.Миколая


Храм св. Миколая Міррлікійського  (1874).   У 1848 р. було прийнято рішення про будівництво і розпочато проектування храму, у 1857 р. закладенням фундаменту фактично розпочалося будівництво нового храму, який у 1874 р. освятив галицький митрополит Йосиф Сембратович. Новий храм розма­лював найкращий митець Галичини другої половини XIX ст. Корнило Устинович (1839–1903). Кожен настінний розпис в церкві Миколая є мистецьким шедевром. Іконостас церкви (53 ікони) виконаний у 1877 р. ще одним видатним галицьким майстром Теофілем Копистинським (1844–1916).   

Микола Устиянович


Микола Устиянович (1811 - 1885) - поет, прозаїк, громадський діяч, сподвижник і продовжувач справи “Руської Трійці” (М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич), автор відомих пісень “Верховинець” (“Верховино, світку ти наш…”) та “Піснь опришків” (“Гей, браття-опришки…”. Вважається однією з найпомітніших і найцікавіших постатей у літературі романтизму на західноукраїнських землях. 

Уляна Кравченко


Уляна Кравченко (справжнє ім'я Юлія Шнайдер) (*18 квітня[1] 1860, Миколаїв — †31 березня 1947, Перемишль) — українська письменниця, активістка українського жіночого руху, перша в Західній Україні жінка-поетеса, чиї твори стали популярними

Петро Терлецький


Петро Терлецький - внук першого війта-українця міста Миколаєва. Терлецьким у XVII ст. належало с.Красів. В молодості шляхи П.Терлецького якось пересікалися з С.Чижинський (напевно в Миколаєві), бо за протекцією останнього у 1686 р. він був прийнятий на службу до боярина Б.П.Шереметьєва. Разом з ним їздив у Відень, Баден, Венецію, Рим та на Мальту.

Степан Чижинський


Народився не пізніше 1630 р. в Миколаєві або в Дроговижі. Письменник, перекладач, організатор першого російського театру.

Церква св. Михайла


Церква св. Михайла (1861 р.)

Церква св. Юра


Заснована 1577 р. На сьогодні не існує. Розібрана у 1817 р.

Миколаївський монастир сестер василіанок


Перша згадка про «монастир на Чернечій горі» має ту саму дату, що й школа - 1641 р. Монастир був заснований перед 1641 роком, а ліквідований після 1688 р., але перед 1740.