Григорій Величко

Миколаївчанин Григорій Величко був першим українцем - доктором філософії у ділянці географії. Він захистив докторат на тему «Пластика польсько-руських земель, з особливим поглядом на Карпати» у 1893 році. Науковим керівником Г. Величка  був визначний польський учений – геоботанік Антоній Реман (1840-1917), який організував  першу на території України і на усьому східноєвропейському просторі кафедру  географії і був її завідувачем.   У житті і науковій творчості Г. Величка можна виділити декілька періодів. Перший період – це навчання на теологічному і філософському факультетах Львівського університету і здобуття наукового ступеня  доктора філософії у галузі географії. Він тягнувся з 1883 р. До 1894 р. Це період становлення Г.Величка як вченого-географа, який був визнаний науковою географічною спільнотою. У той час Г. Величко ще поглиблював студії (по одному року) у Віденському, Паризькому і Санкт-Петербурзькому університетах. Другий період – активна викладацька праця у гімназіях та семінаріях Львова, Дрогобича, Станіслава, Тернополя, а також інтенсивної наукової роботи переважно у сфері географічного і картографічного українознавства (увесь 1994 – кінець 1905 рр.).  Тоді найповніше проявився творчий талант ученого. Саме у цей період відбувається  становлення Степана Рудницького як ученого-географа. Водночас – це період зародження модерної національної географії і картографії у русі європейського земле знання. Третій період (1906- початок 20-х років ХХ ст..). Тоді Г. Величко робить крутий поворот у своїй діяльності: він відходить від педагогічної праці і науково-географічної творчості і переходить  в аграрно-наукову і видавничу сферу.  Серед праць виділяється книга «Городництво», декілька статей з проблем розміщення сільського господарства. Загалом у нього тоді кількісно переважають  брошури з проблем плекання городніх культур і кормовиробництва. Четвертий період (1925-1932рр.) – повернення Г. Величка до педагогічної праці, але у вищій школі (Уманський сільськогосподарський технікум) та географічної наукової діяльності в Українському  науково-дослідному інституті географії і картографії у Харкові. Відомі лише дві географічні праці «Господарські області Галичини» (1925 р.), рукопис) і «Географічні умови розвитку міст в Україні» (1930 р.). Остання праця вийшла у рік розстрілу ученого (1932 р.).

Мойсей Шорр

Мойсей (Мойше) Шорр (пол Mojżesz Шорр - Мойжеш Шор ;. 10 травня 1874, Миколаїв - 8 липня 1941 року, Узбекистан) - історик, орієнталіст, фахівець з Ассирії. Відомий розшифруванням Вавілонських та асирійських клинописних текстів. У 1918 році обраний дійсним членом Академії наук Польщі. Сенатор парламенту Польщі в 1936-38 рр. 

Леонтій Войтович

ВОЙТОВИЧ ЛЕОНТІЙ ВІКТОРОВИЧ - професор, доктор історичних наук, завідувач кафедри історії середніх віків та візантиністики (з 2006), провідний науковий співробітник Інституту українознавства ім.І.Крип'якевича НАН України, лауреат премії ім. М.Грушевського НАН України.