Кам'яниця Скарбека

Чи не кожен мико­лаївча­нин знає  буди­нок, що на центра­льній вулиці Мико­лаєва - на  ву­лиці Шепти­цького.  З-поміж інших він ви­різня­ється архітек­турою. Саме вона передо­всім, видає старо­жит­ність будівлі. Наразі у приміщенні будівлі ро­змісти­лися районне управ­ління юстиції та каз­начейс­тво. А колись у ній від­бува­лися розкі­шні бали, буди­нок був свідком цікавих, інтри­гуючих  подій…

Розділ

У 1910 році Розділ (Старий Розділ) був більшим ніж середнє місто, втричі більшим за сусідні Миколаїв та Ходорів. На 1910 р. у місті діяли три школи: 6-класна та 4-класна чоловіча і 4-класна жіноча. До середини ХІХ ст. Розділ залишався “крайнім” портом на Дністрі. У 1765 р. у Роздолі було 39 шевців, 12 ткачів, 15 бондарів, 4 ковалі, 8 кравців, 12 стельмахів, різників, 2 котлярі, 3 склярі. На Роздільському ринку 12 купців – власників крамниць сплачували по 8 злотих. У 1704 р. Жевуські почали зводити кам’яний палац, навколо якого розбили регулярний парк. У ХІХ ст. за проектом відомого львівського архітектора – ректора Політехніки професора Юліана Захарієвича – було зведено нову добудову і проведено реконструкцію старої частини палацу. У 1904 р. французький архітектор Шарль Баужует об’єднав будови Захаревича зі старим корпусом. Ліве східне крило було зведене до Першої світової війни за проектом сілезького архітектора Люнтваля. У палаці були закладені картинна галерея, музеї та бібліотека. Галарея роздільського замку-палацу постійно поповнювалася, були в ній і роботи, виконані у самому Роздолі, можливо, і роздільськими майстрами, одному з них належать два справжні шедеври XVIII ст.: “Портрет Сойки – діда шпитального” та “Портрет старого з палицею”. Обидва збереглися у зібранні Львівської картинної галареї. У ХІХ ст. у місті жив і працював український маляр Федір Бедрицький. З його робіт відомий іконостас для церкви на Ясній горі у Гошеві [25]. Були у Роздолі і роботи знаних майстрів, картини з колишнього зібрання короля Станіслава Августа Понятовського, в числі яких дві роботи Рембрандта. колекція монет, медіоритів, 228 рисунків польського художника Я.Мальчевського, родинні портрети К.А.Лянцкоронського пензлів К.Похвальського та Я.Мальчевського і акварелі Л.-Г.Фішера, на яких зображений роздільський замок. Сумарно бібліотека Лянцкоронських в Роздолі налічувала більше 70 тисяч томів, крім того була ще колекція 120 тисяч фотографій скульптур, архітектурних пам’яток, картин – практично всі відомі на той час пам’ятки ренесансу і бароко. Більшість з цього зібрання пропало.   «Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»

Заклад

Півстоліття назад це була одна з перлин Галичини. Навколо замку, збудованому у англійському неоренесансному стилі першої половини ХІХ ст., ряди котеджів, оранжерея, сад, озеро з альтанами та причалами для човників, а трохи далі – ландшафтний парк із впорядкованим цвинтарем та каплицею у неоготичному стилі.

Миколаїв. 1570-1772

 Точна дата заснування міста Миколаєва – 20 лютого 1570 р., коли було підписано локаційний привілей короля Сигизмунда Августа.

Райхенбах

У другій половині XVIII століття, за наказом цісара Йосифа II, з території Південно-Західних земель Пфальца, Гессена і Вюртемберга у Галичину прибула значна кількість німецьких поселенців. Розселялись вони, як правило, біля старих українських чи польських сіл, утворюючи самостійну, автономну общину зі своїми ґрунтами. Мабуть не випадково на землях села Красів (присілок Лан), ними була обрана місцина у долині річки Зубра, а назву–топонім вони принесли зі своєї прабатьківщині – назвавши поселення Райхенбах.