Детальна інформація
Власник: Загибель Івана Паньківа Явора
Тяжкої втрати зазнало українське підпілля 4 травня 1950 року. Напередні на Миколаївщину прибув провідник Львівського крайового проводу ОУН Осип Дяків (Горновий, Наум, Цвьочок та ін.) і мав зустріч з Явором, Іскрою та іншими. Про його прихід таємні агенти повідомили обласне управління МГБ, яке негайно організувало облаву. Великі масиви лісів в околицях Роздолу, Малехова, Ілова були оточені військами. Підпільники вирішили перейти в околиці села Рудники. Коли вони переходили дорогу Стільсько - Розділ, то натрапили на ворожу засідку. Під час перестрілки загинув Іван Шух (Вихор) з Розвадова. Стрілець Івась перевів Осипа Дяківа через ліс до Березини, де вони перечекали облаву.
Решта повстанців заховалися в глибині лісу в криївці, розташованій на схилі гори. Через криївку протікав потічок. В ній розташувалося дев’ять повстанців. 4 травня 1950 року облавники виявили криївку і запропонували повстанцям здатися. Коли ті відповіли відмовою, то розпочався бій. Ворог став кидати газові гранати і тому частина повстанців, які були ще живими, застрелилась.
Того дня загинули Іван Паньків (Явір) з Верина, Іван Федів (Іскра) з Надітич, Михайло Пілан (Осип) з Жидачівщини, Семен Яримович (Сянько) та Федір Звозда (Баша) зі Стільська, Роман Бринь (Ромко) з Миколаєва, Володимир Борисовський (Борис) з Березини, невідомий стрілець Кучер з під Меденич.
Живим облавники захопили старшого булавного, члена Миколаївського надрайонного проводу ОУН Мирона Гельнера (Остапа), якого військовий трибунал у Стрию засудив у 1951 році до смертної кари.
У травні 1991 року на місці загибелі повстанців було посвячено символічну могилу.
Символічна могила, з хрестом металевим розфарбованим під березу, на кам’яному насипі.
Добиратися як до каплички: від каплички в південному напрямку, в ліс і по маркованому маршруту 3 км (45 хв.) до символічної могили.