Книга "Переселенські долі", частина 1
Власник: Товариство Устріки
Депортація українців у 1944-1951 роках із Лемківщини, Холмщини, Надсяння, Любачівщини, Підляшшя, Західної Бойківщини докорінно змінила долі сотні тисяч людей, які змушені були залишити рідні домівки, святині-церкви, могили предків і податися у визначені владою місця для подальшого проживання.
Значна частина переселенських родин опинилася у Львівській, Тернопільській, Івано-Франківській, Рівненській, а частина - в Донецькій, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях, де влаштовували своє життя, ніколи не забуваючи покинутої малої Батьківщини, зберігши віру, прабатьківські традиції, звичаї, обряди, а також правду про пережите.
В останнє десятиліття ХХ століття громадяни України, чия доля пов’язана з примусовим переселенням, об’єднавшись в суспільно-культурні товариства, активізували свою діяльність щодо визнання цих подій депортацією. Здавалося, що, нарешті, відповідний законопроєкт буде ухвалений Верховною Радою, однак війна перешкодила його прийняттю та утвердженню історичної справедливості, наданню належної оцінки злочинним діям тодішньої комуністичної сталінської влади, наступники якої - путіністи - уже в наші дні знову вдалися до агресії та захоплення південно-східних територій України, де у 1951 році знайшли свою другу малу Батьківщину переселенські родини з Західної Бойківщини.
Все менше і менше залишається безпосередніх учасників депортації, а, відповідно, втрачається ще одна конкретна із сотень тисяч історій, яку не вдалося передати нащадкам.
Задум публікації спогадів про депортацію в рубриці» Переселенські долі» мені вдалося почати реалізовувати спільно з редакцією народного часопису «Громада» у 2021 році, на сторінках якого кожного тижня публікувались розповіді про пережиті випробування. Остання стаття вийшла 24 лютого 2022 року, коли почалася війна...
Фактично ця стаття завершила перший випуск збірника спогадів, який має право, за вашої участі, на продовження.
Голова Громадської організації «Суспільно-культурне товариство Устріки»
Віктор Козоглодюк