Ганна Драголюк у гончарстві майже 50 років. Колись працювала на Миколаївському керамічному заводі. Однак завжди мріяла про власну справу. Тож, повернувшись із заробітків, жінка без вагань викупила приміщення у гончарному цеху на заводі. Там працює і дотепер. А натхнення майстриню не покидає. Головне, коли працює, отримує насолоду. Не може, щоправда, творити без пісні. За день жінка може зробити десятки тарілок, чашок та іншого начиння з глини. «Мисочку я можу зробити за хвилину-дві. Ну, не буду обманювати, глечик на вино – то вже трохи більше треба побавитися», – розповіла майстриня. В Україні залишилися лише до десяти майстрів, які роблять глиняний посуд вручну і без жодних хімічних домішок. Що ж до пані Ганни, то в неї є своя особлива технологія. «Третій випал глини цієї кераміки відбувається після покриття молоком, точніше обволікування в молоко і випалювання при 300 градусах, то є абсолютно екологічно чиста кераміка. Кава в такій кераміці пахне молоком, глиною. Це таких додатковий естетичний момент і особливість цієї кераміки», – пояснив доктор мистецтвознавства Ростислав Шмагало. Вироби майстрині купують не лише в українські ресторани. Є навіть клієнти з-за кордону. Один комплект посуду невдовзі поїде у Ліван, а одним уже користуються у Франції. Набір посуду має працівниця Ради Європи. Та найголовніше, каже майстриня, це передати своє вміння нащадкам. Тож пані Ганна вже навчила своєму ремеслу синів та невісток, на черзі – внуки. «Щоб я дурно не прожила ці роки», – додала майстриня Ганна Драголюк. Текст взято з порталу Zaxid.net https://zaxid.net/news/ https://zaxid.net/u_lvovi_keramistka_ganna_dragolyuk_pokazala_protses_tvorennya_z_glini_za_osoblivoyu_tehnologiyeyu_n1480981 Фото: Ігор Гнатів