ПАРОХІЯ СВЯТОГО Михайла Архангела.

Церква на Підліссю ніколи не привертала особливої уваги, однак саме вона спричинилася до появи цієї статті. Але про це пізніше.

Дата заснування цієї парохії, як і всіх інших у Миколаєві не має письмових джерел. Відомо тільки з візитації о. Шадурського, що хорам реставрований у 1726 р., «про що свідчить напис на одвірку», відтак побенедиктований роздільським деканом Миколою Помазанським. Цікаво, що всі чотири миколаївські церкви по формі споруди були різними: Святомиколаївський храм мав три бані, церква Юра була з одною банею і одним верхом у вигляді квадрату, Святоспаська мала одну баню, а храм Святого Михайла нагадував Святоспаську церкву до перебудови її у 1741 р., бо мав «три верхи у формі чвірки». Як і коло інших церков поряд знаходилася плебанія, цвинтар і дзвіниця з трьома невеликими дзвонами, а «четвертий…».

Між церковним начинням візитатор о. Шадурський виявив також вже срібний келих, як і в церквах Юра і Спаса, дільки дещицю гарніший і дорожчий, бо «куплений до храму славетними місцевими парафіянами за 240 злотих».

Святомихайлівська парохія була найзаможніша і майже не поступалася грунтами навіть костьолу. Принаймні так свідчить привілей, що його навів у візитації о.Микола Шадурський:

«Діялося у місті Й. К. М. Миколаєві 6 червня 1760 р.

Ми, уряд і ціла громада, даємо ту нашу ерекцію і посаг церкві під титулом святого Михайла Архангела, зокрема надаємо грунту півчверті поля, дарованого тій же церкві небіжчиком  Іваном Гурнікевичом вічним часами на посаг церковний, яке лежить в тій же парафії Святомихайлівській з межею від сходу сонця Степана Макарового, а від заходу – Василя Макарового. Починається від пляців, закінчується коло потока Тростянця.

Також даємо восьмеро стай на Засідковій долині поля з полудневою межею Гриця Галанового, й північною – Андрія Корецькго: починається від пляців вздовж дороги, яка йде в долині, і закінчується на Григоровій горі. До тих стай належить кавалок і на горі: полуднева межа Степана Юрика, а північна – Андрія Корецького. Початок – від тої ж гори, а кінець – по стаї Корецьких. Її восьмеро стай є старожитно церковні і церкві надані на посаг до уживання парохам перед тим, тепер і тим, котрі будуть.

Також… на ділу назвою… з межею полудневою від війтівського лісу, а північною Івана Вивюрського: починається від стай Степана Юрика і закінчується на стаї Вивюрського.

Також даємо город, на якім стоїть церква з межею на сході Михайла Гурніка, а західною – Гриця Галанового.

На цих грунтах разом з городом орання буде на 18 плугів.

Сіножатей не даємо, бо самі не маємо.

Тих грунтів аби не важився жоден парох, котрий буде при церкві, ані продавати, ані теж дітей своїх вивінувати. То ж вище згадуваній церкві записуємо в посаг: звільнюючи від усяких міських податків з тих грунітв пароха теперішнього і того, котрий по нім буде. Дано року і дня вищезгаданого. Печатка міської ради. Бурмістри Іван Чайківський, Степан Піскорівський, Григорій Корецький, лантвійт Іван Гурнікевич, лавники Василь Гусар, Казимир Шушкевич, Іван Корецький, писар Тимофій Хімчакович, братство і ціла Святомихайлівська парохія…заувага: колись до посагу належала парохіяльна сіножать за Дністром на Хмільовій, але її разом з міським віддано, коли відібрано двір».

У 1740 р. до Святомихайлівської парохії належало  40 гсоподасртв. Парохом тоді був Кузьма Левицький.

З 1760 року за презентою Дроговизськог остаростви Йорзефа Міхала Ржевуського парохом став Павло Верещнський, висвячений єпископом Левом Шептицьким і у січні 1761 р. офіційно впроваджений на парохію. На 22.06.1764 р. інспектор Шадурський вирахував, що до парохії належить 56 хат. Братство тут існувало від 15 грудня 17… року, надане пастирською фундацією. Інспектор мав до отця Верещинського дуже багато претензій, які детально занотував у візитації. Були дріб’язки, зокрема аби купив окремий требник, бо користується одним і тим же на дві цекрви. Адже перед роком йому дали під адміністрування ще й Святоспаську парафію. Були й поважніші закиди: «а від пиятики, в якій неабияк є затоплений, аби тсримався під карою відлучення від парафії». Окремої школи тут не було і о. Шадурський не наполягав, аби тутешній дяк її провадив.

Кілька літ у «церкві на Підліссю» адміністратором був Микола Герусинський, звідки часом перебрався на Святоспаську парохію. Після нього у 1786 р. адміністратором Святомихайлівського храму, а з часом  і парохом став Степан Гутковський. Жим коло церкви під конскрипцій ним номером 140. Священникував тут понад 10 років, аж поки не обійняв після батька Святоюрську парафію».

Нап очатку ХІХ ст.. три парохії – в тім числі й Святомийхалівська – були у місті ліквідовані, але підлісяни не хотіли миритися з тим, що мають ходити до церкви аж на Передмістя. У 1861 році вони перебудували свою церковицю на невеличкий кам’яний храм, який офіційно став дочірньою церквою Миколаївської парохії.

 

«Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»