Детальна інформація

Власник: Поміг як Шнепф Надольському молотаркою

"Поміг як Шнепф Надольському молотаркою"

Відразу після війни з німцями Совєтська влада задумала створити в містечку колгосп. Це був оригінальний задум – мати колгосп у райцентрі. Згодом вирішили, що для Миколаєві вистарчить колгоспної бригади, якій дали ім’я Івана  Франка. Назва була виправданою, бо Каменяр народився в Нагуєвичах, що не так уже й далеко від містечка. Організовував цей колгосп чи бригаду  тодішній голова міста Надольський, якого усі називали Козаком.

- Що ж це за колективне господарство, в якому немає жодної одиниці техніки, бодай примітивної механічної молотарки? – гризся голова міста.

- Не бануй, Козаку, я тобі догоджу, - напросився Шнепф. – Дістану оту молотарку.

Відтак щез із міста на тиждень-два. Виявилося, що він пішов на свою історичну батьківщину – до сусіднього села Демні, що знаходилось аж у трьох кілометрах від райцентру, де й загостював певний час. Кажуть що за той час Юзько встиг у Демні розвалити колгосп, який і там організовувала влада. Шнепфа посадили в колгоспній конторі, аби записував реманент кандидатів до колективного господарства,бо, як родак, добре знав майновий стан кожного селянина – ніхто не міг нічого від нього приховати. Юзько погодився допомогти владі, маючи надію, що реквізує у багатшого господаря молотарку для бригади в Миколаєві і виконає обіцянку, дану Козакові.

- А ти, драбе! – злостився і кричав Юзько на майбутнього колгоспника, який замість того, аби зробити гідний вклад для спільного господарства у вигляді молотарки, приніс ціпа. – Ану, забирай свою заяву і марш з колгоспу разом із ціпом. Ми потребуємо добрих господарів, а не голоту!

По селу пішла чутка, що тим, хто зносить на колгоспний двір усякий непотріб, Шнепф каже забирати заяву.

- Подивимося, що ти будеш вартувати як одноосібник, - говорив. – Чи витягнеш контингент?

То ж люди тягнули всілякий мотлох, говорили Шнепфу , що останню сорочку дають з себе для колгоспу – так їм він, той колгосп, дорогий, - а Юзько з пересердя повертав їм всі заяви на вступ до колективного господарства. Згодом влада мусила відрядити до Демні професійного «уповноваженого по закладанню колгоспів», а Юзько щез.

За якийсь час він показався в містечку і сидів тишком-нишком, аж поки не потрапив на очі Козаку.

- Де ж, Шнепфе, обіцяна молотарка? – запитав той.

- А є, а є! – затарахкотів Юзько. – Зараз принесу.

І приніс на подвір’я, що колись належало латинському пароху, а тепер стало власністю колгоспної бригади, два ціпи.

- Що це таке? – грізно насупився Козак.

- Це такі ручні молотарки, - намагався пояснити Юзько.

Відтоді й пішло прислів’я «Догодив», як Шнепф Надольському».

Я. Гнатів-Николович "Біля Паплі". - Львів: Апріорі, 211. - 388 с.

«Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»