Детальна інформація

Власник: Осип Курилас

ОСИП КУРИЛАС

 

         Осип Петрович Курилас народився 7 липня 1870 р. у Щирці в родині дяка, який працював народним учителем. З Миколаєвом та Миколаївщиною його поєднує найкращий період творчості. Сюди він приїжджав ще дитиною, тут жила численна родина Куриласів, але саме тут в останні роки Першої Світової війни і розкрився талант Осипа Куриласа.

         Потяг до малювання був у хлопця з раннього дитинства, але родина була багатодітною і батько віддав його до дяківської школи, спрямовуючи по своєму шляху, який гарантував хоч невеликий, але все-таки достаток. У 1886–1890 рр. йому все ж вдалося закінчити Художньо-промислову школу у Львові. Для навчання в Академії мистецтв не було засобів. Батько мусив вкладати кошти в навчання інших дітей. Осип підробляв малюванням портретів щиреньких та миколаївських міщан і писанням ікон. У 1898 р. родичі з Хорватії допомогли матеріально розпочати навчання в Краківській академії мистецтв та в поїздках по галареях Дрездена, Мюнхена, Відня, Праги і Будапешту.

         Перша світова війна застала Осипа Куриласа у Щирці. Він добровольцем вступив до Легіону Українських Січових Стрільців восени 1915 р. і був зачислений у булавний відділ. Стрілець Осип Курилас був найстаршим за віком в підрозділі, навіть комендант полку підполковник Антін Варивода був від нього старшим всього на рік. Безпосередньої участі в боях він не брав, але весь час малював, намагаючись зберегти для історії якомога більше портретів стрільців та старшин, а також зафіксувати дух цього часу в жанрових картинах. На жаль більшість цих робіт числом 40 (серед них “Бій на Маківці”, “Бій на Лісоні”, “Бій на Сінній площі в Києві”, “Стрілець над книжкою”, портрети стрілецьких старшин, зокрема портрет Олени Степанівни) були знищені більшовицькими інквізиторами 1 серпня 1952 р. Всього тоді було спалено 299 картин, вилучених до спецфонду.

З весни 1915 року Кіш УСС та Вишкіл зосередилися на Миколаївщині. Туди потрапила і Пресова квартира, яка разом з командою зосередилася в самому Миколаєві (казарми чи кошари, рештки яких збереглися біля траси перед в’їздом на цементний завод), а підрозділи – у Розвадові, Верині, Надітичах та Рудниках. Осип Курилас спочатку працював в булавному відділі, рухаючись з полком безпосередньо на фронті, невдовзі його перевели в Кіш до Миколаєва, де він працював до 1918 р. Навколо нього сформувалася ціла малярська студія, до якої належали також чотар Іван Іванець (його 17 картин, зокрема “Кінна атака під Брикулою”, також були спалені 1 серпня 1952 р.), хорунжий Юліан Назарак (студент Краківської Академії мистецтв), хорунжий Лев Гец, підхорунжий Лев Лепкий, хорунжий Талпаш, підхорунжий Володимир Старчук, вістун Ткачук та вістун Розумович. Неформальним керівником та лідером студії був стрілець Осип Курилас.

З початку 1920-х Осип Курилас викладав рисунок у художній школі, створеній Олексою Новаківським за підтримки митрополита Андрея Шептицького. З 1921 р. разом з Л.Гецом працював ілюстратором також ще у гумористичному журналі “Будяк”. У 1935 р. після смерті О.Новаківського очолив художню школу. Багато працював як ілюстратор часописів, підручників, художніх книг (його ілюстрації до “Кленових листочків” Василя Стефаника, з яким митець довгі роки приятелював, вважаються найкращими ілюстраціями до творів цього письменника). Виконував також ікони для різних церков та для тиражування як поштівок. Зокрема йому належать перші в українському малярстві ікони Ісуса Христа і Богородиці в українських строях. В радянський період О.Курилас змушений був працювати в ортодоксальному руслі соціалістичного реалізму, кращі роботи цього періоду “Колгосп у Щирецькому районі” та “На колгоспному дворі”.

Курилас працював завжди в традиціях класичного реалізму, в першу чергу його роботи відзначалися чіткістю рисунку і глибиною передачі психологічного портрету моделі.

Помер Осип Курилас 25 червня 1951 р. і був похований у Львові на Личаківському цвинтарі. Найкраще дослідження про О.Куриласа належить його земляку Андрію Крижанівському[1], який зібрав все, що збереглося з його спадщини.       

 

[1] Крижанівський А. Осип Курилас. Львів, 2008.

 

«Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»

 

 

 

 

 

Статті про Осипа Куриласа:

https://uk.wikipedia.org/wiki/Курилас_Осип_Петрович

http://zaxid.net/blogs/showBlog.do?hudozhnikpatriot_osip_kurilas_zustrich_iz_andriyem_krizhanivskim&objectId=1251593

http://www.youtube.com/watch?v=T3GbKL3ox18

http://www.loe.lviv.ua/ua/video_novyny~99?PHPSESSID=2781af7ac5a22d522e4637538a5cdff2

http://www.pohlyad.com/zhyttya/n/4767

https://plus.google.com/108225498331771627386/posts/h5VoktMNhuk

http://chita-i.livejournal.com/133928.html

http://dic.academic.ru/dic.nsf/ruwiki/1537529

http://mykolaiv.info/hudozhniki/osip-kurilas.html

http://vuzlib.com/content/view/1547/62/