Детальна інформація

Власник: Кароль Млодніцький

Відомий польський живописець і графік Кароль Млодніцький[i] народився 27 вересня 1835 р. в Дашаві поблизу Стрия. В Стрию закінчив школу та гімназію, де вже помітили його талант рисувальника. Далі вчився у Львові у Яна Ігнація Машковського (1794–1865) – відомого майстра портрету, натюрмортів та історичних і жанрових полотен, який виховав цілу плеяду відомих художників. Потім К. Млодніцький навчався в Академії мистецтв у Мюнхені (1857–1859), Дрездені (1859–1860) та в 1861–1863 рр. у французького художника-романтика Леона Коньє (1794–1880) в Парижі. Повернувшись до Львова, К. Млодніцький працював вчителем рисунку в гімназії ім. Франца Йосифа, чоловічій та жіночій учительських семінаріях (1871–1892). Був одним з засновників львівського Товариства приятелів красних мистецтв (1867) і його директором (1881–1883), засновником і віце-головою Львівського літературно-художнього гуртка, головою Товариства живописців і скульпторів у Львові (від 1893). Для Галицької крайової виставки 1894 р. організував ретроспективну виставку польського мистецтва за 1764–1886 рр. Приймав участь у львівських виставках 1868–1876, 1879–1881, 1884–1887, 1894.

         Серед його друзів такі яскраві особистості як поет-романтик, один з лідерів “української школи” в польській літературі Северин Гощинський, художник-романтик Артур Гротгер, меценат граф Володимир Дідушицький, художники Ян Матейко, Карл-старший Машковський та Генрік Родаковський, скульптор Паріс Філіппі, поет Корнель Уейський та художник, поет, драматург і журналіст Корнило Устиянович.

         З 1865 р. свої вакації художник проводив переважно в Миколаєві у родичів, шукаючи натхнення в околицях містечка. Жив на території плебанії на початку теперішньої вулиці Шевченка. З середини ХІХ ст. органістами в костьолі св. Миколая були представники родини Млодніцьких. Під час однієї з таких вакацій у 1876 р. і було створено композицію, центральною частиною якої була церква св. Спаса у Миколаєві, невдовзі розібрана. Картина відома в багатьох копіях та репродукціях, а також завдяки гравюрі центральної частини, яка була поміщена у віденському часописі “Клос” у 1884 р.  Доля оригіналу картини невідома. Кароль Млодніцький любив цю церкву і у 1876 р. намалював для неї два запрестольні образи Діви Марії та Ісуса Христа.

         Як художник Кароль Млодніцький перебував під впливом романтизму та раннього символізму. Художник користувався гострими контрастами світотіні, насиченими кольорами. Він малював портрети, історичні, алегоричні по жанрові картини, краєвиди, а також виконував ілюстрації до літературних творів. Серед його найбільш відомих творів “Вацлав з тілом Марії” (1858), “Зліт поета у сфери думки” (1859), “Костюшко як селянин” (1859), “У сибірському руднику” (1863), “Алегорія польського повстання 1863 року” (1863), “Останні хвилі життя Марини Мнішек” (1867, сюжет картини навіяли відвідини крипти Ядвігі Мнішек в миколаївському костьолі), “Фантастичний краєвид” (1868, ілюстрація до вірша К.Уєйського), “Сільська церква” (1868, моделлю послужила дерев’яна церква в с. Дроговиж, яка не

збереглася), “Повернення з маскараду” (1869), “На ринку в Чернівцях” (1871), “Похід у Сибір” (1873), “Гуцул-скрипаль” (1874), “Наречена на Галицькій Русі” (1876), “Хлопець з околиць Львова” (1876), “Твардовський викликає дух Барбари Радзивіл” (1879). Серед портретів роботи К.Млодніцького – портрети цісаря Франца Йосифа І (1859–1860), автопортрети, портрети дружини та доньки. Ілюстрував львівські часописи “Стріха” (1870–1873) та “Рожеве доміно” (1882). Залишив багато рисунків олівцями, крейдами, тушшю, вуглем. Твори К.Млодніцького зберігаються у Львівській картинній галареї, приватній збірці Максимовичів у Львові та розкидані по приватних збірках і музеях Польщі.

         Завантажений громадською та педагогічною роботою (його учнями були  відомі художники Юліуш Зубер (1861–1910), Мечислав Рейзнер (1861–1941) та Ян Стика (1858–1925), які починали у Львові, а потім досягли світової популярності), поступово відійшов від творення нових власних картин. Цікаво, що період його найбільшої творчої активності співпав з миколаївськими вакаціями.

         У 1871 р. художник одружився з Вандою Монне де Латур (1850–1923), скульптором, художником та письменником, дочкою власника відомих львівських цукерень інженера Карла Монне де Латура (1818–1905). Красуня Ванда Монне була романтичним коханням відомого львівського художника Артура Гротгера (1837–1867). По його ранній смерті вона продала свої коштовності, перевела в гроші частину посагу і перевезла тіло коханого з Франції до Львова, де його було поховано на Личаківському цвинтарі. На її замовлення у 1873 р. на могилі було встановлено пам’ятник роботи скульпторів Паріса Філіппі та Абеля марії Пер’є зі статуєю жінки, яка має портретні риси Ванди Монне-Млодніцької. В іншому львівському пам’ятнику А.Гротгеру у костелі домініканців скульптор В.Гадомський також представив ідеалізовану постать Ванди у вигляді алегоричної статуї Полонії (1880). Портретний медальйон А.Гротгера на личаківському надгробку виконала сама Ванда за першим гіпсовим варіантом 1868 р.

         Кароль Млодніцький був близьким другом А. Гротгера. Під час його похорону                 4 липня 1868 р. він разом з П.Філіппі оформили зал та катафалк художника у дусі романтичної взаємодії мистецтв. У 1887 р. К.Млодніцький написав передмову до виданого у Львові альбому репродукцій творів А. Гротгера “Крейда і палітра”              

         Ванда Монне-Млодніцька брала участь у художніх виставках, працювала над гіпсовими та бронзовими портретними медальйонами (серед них портрет швагра Ігнація Млодніцького, органіста миколаївського костелу), залишила рисунки олівцями та тушшю.

         В неї були закохані поет Корнель Уейський (1823–1897) (збереглося їх листування), композитор і скрипаль Генрік Венявський (1835–1880) (який присвятив її свій музичний твір “Легенда”). Кароль-старший Машковський у 1875 р. виконав її погруддя.

         Ванда написала повість “На порозі слави” про життя молодих художників (1884), низку оповідань та дитячих книжок, переклала польською Ганса-Хрістіана Андерсена, Кнута Гамсуна, “Історію Лускунчика” Т.А.Гофмана, “Муки Ісуса Христа” К.Емеріх та “Легенди Христові” С.Лагерльоф. Її спогади разом з листуванням з А.Гротгером були надруковані у двотомнику “Артур і Ванда: історія кохання Артура Гротгера і Ванди Монне”, що вийшов у Львові у 1928 р.

Її скульптурні твори зберігаються у Львівській галареї мистецтв та Львівському історичному музеї.

Кароль Млодніцький і Ванда Монне-Млодніцька мали сина Адама та дочку Марію. Мариля Млодніцька-Вольська (1874–1930) стала відомою письменницею. У кінці ХІХ ст. у віллі Млодніцьких–Вольських “Край світу” (по вул. Каліча Гора, 24) був неформальний літературно-художній центр Львова. Серед інших тут часто бував і Генрік Сенкевич. Ванда Монне-Млодніцька після смерті Кароля жила в домі дочки і зятя інженера Вацлава Вольського (1865–1922). Тут жила також і її внучка письменниця Беата Обертинська (1898–1980), яка підтримувала контакти з миколаївськими Млодніцькими.

Кароль Млодніцький помер 1 березня 1900 р. Його поховали на Личаківському цвинтарі. Там же похована і Ванда Монне-Млодніцька.             

 

 

[i] Див.: Бірюльов Ю. Млодницький Кароль // Енциклопедія Львова. Т. 4 / За ред. А.Козицького. Львів, 2012. С. 667–668; Його ж. Монне-Млодницька Ванда // Там само. С. 724–725.

 

«Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»