Детальна інформація

Власник: Білас і Данилишин

З Миколаївщиною пов'язана трагічна історія затримання молодих героїв ОУН -Василя Біласа і Дмитра Данилишина. Як відомо, 30 листопада 1932 року боївка ОУН здійснила напад на пошту в місті Городку поблизу Львова з метою вилучення коштів на потреби організації. Після невдалої акції бойовики кількома групами стали відходити з Городка. Василь Білас, Дмитро Данилишин і Степан Кусьпісь вирушили до Глинної Наварії, де Кусьпісь відлучився, а Білас і Данилишин пішли вздовж залізничної колії в напрямку Розвадова.

На колії в Розвадові їх зауважив залізничник Курасінський і дав знати в сільську канцелярію, де секретарем працював колишній поліцай Ян Бовдур. Польська поліція розуміла, які труднощі треба буде перебороти, щоб спіймати Біласа і Данилишина. Тому скрізь поширювано чутку про те, що бандити-поляки пограбували українську касу в Щирці. Поліція сподівалася, що українські селяни допоможуть спіймати утікачів. Так воно і сталося. В Розвадові та Верині розігралася справжня трагедія. Коли Білас і Данилишин опинилися напроти будинку сільської канцелярії в Розвадові, то звідти вийшов Ян Бовдур і попросив їх показати документи. Тоді Данилишин кілька разів вистрелив. Потім бойовики перейшли шосейний міст через Дністер і правим берегом ріки пішли в бік села Надітичі.

Великий гурт селян став їх переслідувати, вважаючи, що вони переслідують справжніх бандитів. Серед селян виділявся Андрухів, який був секретним донощиком поліції. Він сів на коня, наздогнав втікачів і крикнув, щоб вони віддали йому револьвери. Данилишин просив його не заважати і відступити з дороги. Коли Андрухів спробував вихопити револьвер, то Данилишин поранив його. Гурт селян продовжував переслідування.

В околицях Верина Білас і Данилишин переправилися на лівий берег Дністра і вирушили в напрямку Веринських лісів. Поблизу Верина до переслідувачів приєдналися деякі веренські селяни.

Неподалік лісу бойовиків було затримано. Зчинився страшний гамір. Дехто став кидати каміння і бити палицями втікачів. У цей час на місце події прибув веринський священик Микола Кіндій, який спробував трохи втихомирити селян. Незабаром приїхав комендант поліції з Миколаєва Марцін Слива, закував спійманих у кайдани і відвіз до Миколаєва. 22 грудня 1932 року так званий "наглий суд" засудив Біласа і Данилишина до смертної кари через повішення. Ранком наступного дня вирок було виконано у львівській тюрмі Бригідки. Останні слова засуджених були "Щиро прощаю Вас! Хай живе Україна!"

Пам’ятник: плита з написом і хрестом.

По дорозі можна побачити: віковий дуб коло церкви (3 місце в Україні по старості), в цьому селі базувалася «Стрілецька кадра» (УСС) і є фотографія всього командного складу УСС під цим дубом. Церква відома своїми розписами (сучасними) – це все по дорозі до хреста.

Добратися: зі Львова маршрутками №555 Новий Розділ, або №234 Жидачів – 38 км. З приміського вокзалу, або з Стрийської Наукової. До зупинки у Верині – звідти вернутися назад по дорозі і при виїзді з села з правої сторони під липою буде пам’ятна плита з хрестом

Координати: https://www.google.com.ua/maps/place/49%C2%B029'24.2%22N+23%C2%B059'28.5%22E/@49.4900468,23.9901286,257m/data=!3m2!1e3!4b1!4m5!3m4!1s0x0:0x0!8m2!3d49.490045!4d23.991259 – пам’ятник на місці де впіймали Білас

«Матеріали статті дозволяється використати відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike»